Глава 6. Цивільні дослідження

Саме в цей благодатний період (початок 1980-х) більш-менш відкритого обговорення проблеми в Україну організовується секція «Вивчення АЯ у навколишньому середовищі» при Українському республіканському правлінні НТО РЕЗ їм. О.С.Попова.

Депутат Верховної Ради України Б.Є.Патон на зустрічі з представниками громадськості Києва 4 Квітень 1980 року висловив повну підтримку створення науково-технічного товариства з вивчення непізнаних явищ природи і передбачив все необхідне для реалізації запропонованого ним проекту. Після згоди Г.С.Писаренка (відомий вчений, академік) очолити Секцію вивчення аномальних явищ актив громадськості був запрошений до Президії АН УРСР, до віце-президенту АН УРСР академіку АН В.І.Трефілову, очолював союз наукових та інженерних об'єднань України. На прийомі йому було повідомлено про цілі організації Секції, шляхи і методи її роботи. В.І.Трефілов обговорював усі питання з цікавістю і навіть з видимим задоволенням. Обіцяв, зі свого боку, повну підтримку від Академії наук, як тільки Секція вийде в дослідженнях на науковий доказ існування аномальних явищ! Результатом цієї наради у В.І.Трефілова стало остаточне рішення про організацію суспільно-наукової секції. Слідом за цим, відповідно до Постанови Президії Українського Республіканського правління НТО РЕЗ їм. О.С.Попова від 28 листопаді 1980 г. була організована республіканська секція «Вивчення аномальних явищ у навколишньому середовищі» на чолі з Головою Комісії космічних досліджень при АН УРСР Г.С.Писаренка. Заступниками були призначені запропоновані головою Секції старші наукові співробітники Інституту проблем міцності (ІПП) АН УРСР: вчений секретар Комісії космічних досліджень при АН УРСР, к.т.н. Л.В.Кравчук і к.т.н. Ю.В.Родічев.

Перше науково-технічна нарада з вивчення аномальних явищ в атмосфері було провело в 1981 році. Секція активно починає збір та аналіз повідомлень про НЛО над Україні, проводить республіканські наради (фактично вона проіснувала до 1999 року, коли за станом здоров'я її керівник Г.С.Писаренка, вже не зміг знаходиться біля її керма).

В цей період почався активний збір інформації про НЛО, спеціальна обробка якої дозволила перевести її на рівень наукових фактів. Здійснюється перехід від непрямого до безпосереднього вивчення НЛО сучасними науково-технічними засобами. І хоч був якісний стрибок у визнанні проблеми НЛО, тим не менш, розвиток самої галузі (не тільки в Україну, а й по всьому Радянському Союзу) гальмувалося цензурою на уфологічні публікації аж до кінця 1980-х років.

«Перебудова і гласність» Михайла Горбачова дали реальні можливості для подальшого поступального розвитку уфологічний досліджень на якісно новому рівні.

В 1989 році Управління Головліту СРСР за сприяння Ради Міністрів СРСР скасував раніше існуючі обмеження на публікації відомостей про НЛО. У підсумку, Україна, як і всі колишні члени СРСР, аж до 1992-1993 рр.. пережила справжній НЛО-бум.

В кінці 1980-х — початку 1990-х років практично по всій Україні вже були свої уфологічні секції, суспільства та асоціації (в Донецьку, Харкові, Києві ...). Вони росли, як гриби після дощу, надолужуючи згаяне (аналогічні роботи за кордоном, особливо в США, прогресували і переживали період глибоких якісних змін). З'являється спеціалізована література на книжкових полицях і газетних кіосках (приміром, український альманах аномальних явищ і езотеричних знань «Сталкер» — видається в Дніпропетровську з 1990 року, республіканська газета «Уфолог Україна» — видається УКУФАС[1] з жовтня 1991 року, літературно-мистецький та науково-популярний журнал для любителів фотографії, подорожей, історії та культури, незвичайних явищ, пригод, НЛО і фантастики «Непоседа» — видається в Харкові з січня 1992 року і т.д.), знімаються науково-популярні фільми («У пошуках прибульців», 1987 р.; «НЛО с 1908…», 1991 р.; «НЛО над Одесою», 1991 р., і т.д.). Слід згадати і цикли науково-пізнавальних телепередач Андрія Всеволодовича Дмитрука — «Реальність неможливого» і «Діалог з Сфінксом», а також науково-пізнавальну передачу «Свічадо» творчого об'єднання «Наука» (національні телеканали), в яких неодноразово порушувалися уфологічні проблеми і тема інших аномальних явищ, супутніх «феномену НЛО».

Для боротьби з уфологічної неписьменністю були організовані школи уфології. Такі курси працювали при центрі «Статус» (Київ) і при Київському інституті інженерів цивільної авіації (КІІЦА). Великою популярністю та повагою серед українських уфологів на початку 1990-х років користувалася і московська уфологічна школа «Базис» при «Союзуфоцентре» (згодом «Уфоцентр»). Багато поважають себе видання періодично публікували хронологію появ НЛО, своєрідні «уроки уфології».

Однак, слідом за бурхливим розвитком суспільного інтересу до нової і модною темою, несподівано для всіх настало затишшя. У грудні 1991 року в Біловезькій Пущі було підписано відоме угоду, після чого Україні заявила про свою незалежність. На жаль, ставши незалежною державою, Україна опинилася в тяжкому стані. Не маючи власних енергетичних та природних ресурсів, її неконкурентоспроможна економіка дуже скоро опинилася в жалюгідному стані. Перші кроки України як самостійної держави були важкими і тяжкими. При такій ситуації уфологія в країні, зрозуміло, відійшла на останній план. Причому, обриваються міцні українсько-російські зв'язки, більшість уфологічних секцій призупиняють свою дослідницьку роботу. В цілому, уфологічна структура Україна зазнала значних змін, першочерговою причиною чого була політична нестабільність в країні.